дуже довго не оновлювала сайт, бо то загравалась у сх, а зараз зачитуюсь кінгом.
у мене дійсно дуже, для мого віку, великий досвід як фікрайтерства, так і написання оригінальних розповідей. попереджую, тут буде багато фандомів, крінжових і не дуже, бо повторюю: доступ до інтернету я отримала рано, і це не значить, що я дивилася одні кріпіпасти...)
ще з самого дитинства у мене був якийсь пунктик на придумування всяких персонажів та історій. читати, доречі, я почала по-нормальному лише років з чотирнадцяти, а до цього просто у сльози кидалася (без жартів), коли мене змушували щось читати. ну, не знаю навіть наскільки це важливо, але ще до потуг у письменництво я багато малювала і придумувала дикі історії своїм ожп (ода😍✌️ у мене була сестра фіолетового хлопця з фнафу, це було легендарно). думаю це мені якось....допомогло? у майбутньому. хз. хоча мама досі говорить що я дуже нетворча людина.
взагалі не знаю з якого конкретно моменту коректніше починати, але з аміно, напевно, починалася моя найперша інтеракція з людьми в інтернеті? і це, напевно, відбувалося навіть раніше, ніж те, що я опишу трохи далі. ну коротше.
я не пам'ятаю взагалі чому мене зацікавив грьобаний едсворд, але мені було років??? 9-10 ай сінк??? можливо менше??? і це був мій і перший фандом, де я щось викладала в інет. гіперфікси на фнаф і андертейл у мене, звісно, вже були присутні. але чомусь у мене дуже конкретний спогад лишився про те, що саме по едсворду я прочитала свої перші фанфіки і це мене........безпричинно шокувало. захотілося повторити. звісно, я не можу вам показати це або переказати, бо я НЕ ПОМНЮ, але це була куди печальна писанина (том/торд + майже все там було трохи перефразованим з інших робіт на тому ж аміно, ор). ніхто мені лайків не ставив, зате я помню опитування "продолжать лі мне пісать фанфік??" і коли там більше відповідей було "нєт", понятно що мене малу супер порвало. поки це пишу жостко уссикаюсь якщо чесно.
ну, а далі...дорослішаючи, я по якійсь причині починала писати від руки, частіше всього на перервах. якраз у мене почався підлітковий читун, що почав гаррі поттер, і у мене був жосткий словесний понос у великому зошиті на 96 сторінок. звісно ж я придумала свою ожп ❤️ і знаєте, що саме смішне?? У МЕНЕ ВИЛЕТІЛА З ГОЛОВИ ЇЇ ПРАВИЛЬНА ФОРМА ІМЕНІ, ПОКИ Я ЦЕ ПИСАЛА. пробач, ейнджела, яку точно звали не так, але ти була збіса крінжова.......звісно ж, вона дружила з мародерами, була незаконним анімагом, ще якесь у неї були неможливі уміння, але сдохла вона від болячки горла, от-так от. єдине, від неї у мене пішов типаж на дриснявих персонажей з купою веснянок, які здихали від болячок горла. дякую що я від цього ізбавілась вже років так чотири, але все-таки. це було прикольно. ще, стидно, що я кошмарила свою бідну подружку переказами своєї ж ненаписанної маячні по телефону. сподіваюсь, вона це не помне.
тепер переходимо до темних моментів моєї творчості...моментів, коли кожен зросійщений підліток споживає тільки русифікований контент і, звісно ж, якщо ця істота хоч трохи творча, то буде клепати й русифікований контент. певний час у мене був гіперфікс на ПРОСТИ ГОСПОДИ російських реперах (умри), але тоді я почала вперше викладати роботи на фікбук і отримувати фідбек. смішно, що російську граматику я знаю плохо (не дивлячись на цілих два роки російської у школі, де у мене теж були хрінові оцінки. і слава богу), і мене постійно дрочили за те, що я пишу суржиком. помню, що дуже багато лайків у мене було на роботі (не помню, але нібито недописанній) про, прости господи, івана грозного та басманова, ГОСПОДИ ПРОСТИ. не можу більше позоритися, сорі.
на останок згадаю ще про своїх персонажів. це вже було ближче до дев'ятого класу (останнього, в який я встигла походити офлайн). це вже були не попаданці, а прям мої власні персонажі, але не скажу, що це було щось хороше. російською я, через те, що читала тільки класичну класику, тому й приблизно так крінжово і писала. хоч у мене під дев'ятий клас почався гіперфікс на францію (ок? гюго тут також винен), огидний рос вплив, звісно ж, був сильніше. супер подробно не помню всі перепетії, але був художник шарль, дивовижно, такий же дриснявий, хворий, блідий і весь у веснянках, як і ейнджела. хз звідки у нього було кучу денег, але він і з революціонерами дружив, і в русляндію, прости господи, встиг з'їздити. тільки сдох-то він тоже від туберкульозу, ага. вічного польота браття. ...супер довга чернетка у мене пропала внікуда, але помню, що викладала манюсіньку хрінь на фікбук, і мене даже хтось похвалив. шарль і його пріключенія були хот топіком для переказу до всіх моїх подруг, і я правда дуже вдячна, що вони всі мене слухали. де б я зараз була, якби не вони? не страждала б словесним поносом.
ще не знаю куди це вставити, але у школі я ніколи не подавалась на якісь конкурси (хоча викладачки цього хотіли), але. блін, які конкурси, я як не фанфіки з порнухою пишу, так про своїх дебільних персонажів! але я дуже помню, що у дев'ятому класі ми вчили тему про вигуки та інше, і завдання було написати твір, де вони будуть. я рішила блеснути розумом і написать історію сама, а не спиздити з інету. там школьник дивився на годинник (тік-так), слухав, як крапає дощ (крап-крап) і як на вулиці нявчить котик (мяу-мяу). він одягнув чоботи та пішов на вулицю, щоб його забрати. ну і все. мені це здалося хрінню на постному маслі, але викладачка мене похвалила і сказала це зберігти. ну, я-то не зберігла. цей папірець точно до біса згорів або розмяк від вологи у гниющому столі. образливо.
про моменти з 10 класу по 11 мені казати особливо нічого. коли почалась повномасштабка, я вперше пограла у тінь чорнобиля і мені прийшла неочікувано яскрава думка, що придумувати своїх персонажів і писати про них класно. але тут писати занадто багато треба буде, тому слід відкласти це на потім. видалила всі свої роботи з фікбуку через пару місяців після початку. дуже муляло око, що мені написували відгуки по роботі ПО ПІВДЕННОМУ ПАРКУ, АХАХХАХА, і це була моя остання робота російською. дуже довго потім нічого не викладала нікуди.
конкретно викладати свої роботи я почала саме зі вступу в унік. до цього, звісно, я також не переставала писати оч конкретно про своїх персонажів, тільки от я ніколи це не викладала. віка, дуже дякую, що ти читала весь той понос, ти не уявляєш, як це для мене цінно.
на першому курсі я взяла участь в онлайн конкурсі, де основною темою було написати про щось химерне. очень тупо, да, але мені було лінь писати щось з нуля, та я переробила свою около містичну роботу з моїми ориг персонажами у сталкері, тільки прибрала звідти весь сталкер і тот факт, що ці двоє, взагалі-то, парочка.
початкова робота мені подобалася куди більше, але я рішила, що для першого разу це терпимо. з усіх відгуків (бо, по-хорошому, там кожен автор мав прочитати роботу іншого та дати фідбек, але я після роботи про фуррі в карпатах чот випала і просто коротко окидувала все інше оком. хоч там була одна класна історія про істоту, на яку не можна було дивитися) чомусь запам'ятала, що, мол, "це схоже на старі хоррори, бо це смішно, а не страшно, ще й гомоеротично". діп щіт, коротко про мою творчість у цілому.
зайняла десь 14 місяце з 30, і через те, що мене ще й облили лайном за суржик, більше ні у чому подібному не брала участь. розумію, що я зараз пишу краще, і там були дійсно тупі помилки, але досі обідно.
з літа 2022, як я казала вище, сталкер все ще був моїм мейн інтересом, і я час від часу пописувала як про своїх персонажів (і іноді це навіть викладала на ао3, вау, тільки з величезними сумнівами), так і про канон персонажів (ор, але я перша авторка роботи про бродягу та фауста ще до виходу сталкер 2).
але після 20 листопада 2024 я не могла писати хоч про щось окрім нової гри. це при тому, що я, блядь, не грала, бо мій ноут тягне гру у стабільні 1,5-3 фпс! зрозуміло, чому мене попаяло, бо нова гра це нові сюжети і нові персонажі, словесний понос і думки від яких не відв'язатися, бо хочеться дізнатися якомога більше нового і розкрити нові замовчані таємниці.
і чому цей підрозділ називається саме так? зрозуміло, що коли на тебе різко звалюється великий фідбек майже після двох років його відсутності, то це скружляє голову. і хочеться писати більше, або на якісь більш популярні пейринги щоб тебя знову...похвалили.
правди заради, не буду драматизувати, єдині роботи які я писала, щоб мене похвалили, були про скіфа і ріхтера лооол, хейт мі як можливо, але реально найпопулярніший пейрінг, який не викликає у мене ЖОДНИХ емоцій. і звісно, коли бачиш мільйони лайків і коментарів на екшуалі пососних роботах, то хочеться повторити і зробити краще.
більше всього саме з моїх фанфіків по сталкеру мені подобаються всі мої роботи про скіфа й стара, бо це мій улюблений пейрінг? (по якому пишу тільки я. дякую ще двом дівчатам з тамблеру які малювали по цим двом картинки. недооцінено). і я вкладала туди безумно багато спогадів з життя + туги за домом, бо люблю хедканонити що ці двоє з криму . я, звісно, не кримчанка, але можу написати мільйон абзаців про це.
з іншого, певне, ще "у моїх неспокійних снах" (ніша, зайнята тільки мною) + "маренне передозування", бо там я тоже свої соплі пускала і обидві роботи інспайред бай сайлент хіл 2.
мусоління про осок займе занадто багато часу, і набагато коректніше було би створити для цього окрему сторінку. іф сомеоне кейрс